Григорий Сковорода 

(Григорiй Сковорода)

Коли мої думки й почуття душі моєї були розпалені благоговінням й вдячністю до бога, я вставши рано, пішов до саду пройтися. Перше почуття, яке я пережив моїм серцем, було якесь увільнення немов із в’язів, свобода, бадьорість, надія зі сповненням. Увівши в такий стан духа всю волю і всі мої бажання, почув я в собі незвичайний підйом і рух, що наповнювали мене таємною силою. Раптом якесь ізілляння сповнило мою душу, від чого все моє нутро розгорілося вогнем, і здавалося, що полум’яна течія кружляє в моїх жилах. Я почав не ходити, а бігати, ніби несений якимсь поривом. Я не почував у собі ні рук, ні ніг і був немов увесь зложений із вогнистого складу, що носився в просторі кругобуття. Цілий світ зник передо мною. Одне лише почування любові, благодійсності, спокою, вічності оживляло мою істоту. Сльози полились із моїх очей ручаями і розлили премилу гармонію в усе моє буття. Я приник до себе, почув ніби синівське запевнення любові і від того часу присвятив себе на синівську слухняність Божому Духові.

Джерело: М.І Ковалинський. Життя Григорія Сковороди, написане 1794 року на давній смак. 

Имея разожженные мысли и чувства души моей благоговением и благодарностию к богу, встав рано, пошел я в сад прогуляться. Первое ощущение, которое осязал я сердцем моим, была некая развязанность, свобода, бодрость, надежда с исполнением. Введя в сие расположение духа всю волю и все желания мои, почувствовал я внутри себя чрезвычайное движение, которое преисполняло меня силы непонятной. Мгновенно излияние некое сладчайшее наполнило душу мою, от которого все внутреннее мое возгорелось огнем, и, казалось, что в жилах моих пламенное течение кругообращалось. Я начал не ходить, но бегать, как бы носим некиим восхищением, не чувствуя в себе ни рук, ни ног, но будто бы весь я состоял из огненного состава, носимого в пространстве кругобытия. Весь мир исчез предо мною; одно чувствие любви, благонадежности, спокойствия, вечности оживляло существование мое. Слезы полились из очей моих ручьями и разлили некую умиленную гармонию во весь состав мой. Я проник в себя, ощутил как сыновнее любви уверение и с того часа посвятил себя на сыновнее повиновение духу божиему

Источник:
М.И. Ковалинский. Жизнь Григория Сковороды, написанная в 1794 году в прежнем вкусе.